Геката - покровителька магії
Богиня Геката вважається однією з найважливіших божеств античного світу. Вона виникла в темряві доісторичних часів, а її культ існував протягом трьох тисячоліть. Є припущення, що культ богині спочатку існував серед фракійців, а пізніше був узятий у спадок греками. Запозичення Гекати з найдавніших вірувань підтверджується міфом про її народження: вона є дочкою титанів Персея та Астерії, представників епохи, що передувала владі олімпійських богів. Геката — таємнича давньогрецька богиня, якій Зевс дарував правити долею землі та пустельного моря. Хоча в гомерівських поемах Геката не згадується, у працях Гесіода вона виступає як велична постать, втілення зоряної пишноти космосу, якою шанували передусім Зевс та інші боги, хоч вона і не входила до олімпійського пантеону. Мати Гекати титаніда Астерія асоціювалася з нічним небом – не лише як покровителька астрології, а й як подателька пророчих снів. Очевидно, цей зв’язок з оракулами та сновидіннями Астерія передала своїй дочці у спадок. Гекату шанували як богиню сновидінь і, зокрема, нічних кошмарів: на того, хто її образив, вона могла наслати жахливі сни, а того, хто догодив їй, – нагородити добрими сновидіннями. Що ж до титана Персея, його ім’я зазвичай перекладається як “руйнівник”, але це слово вживалося й у значенні “перський”, що, вірогідно, було відсиланням до більш древнього походження богині. Найдавнішим із нині відомих античних джерел, що має опис богині Гекати, є “Теогонія” Гесіода, датована VII століттям до н.е.:
Зевс, син Кроноса, шанував [Гекату] вище за всіх: він дав їй чудові дари – мати частку землі і безплідного моря, і з зоряного неба вона має частку в честі і шанується найбільше безсмертними богами. Бо навіть тепер, коли хто-небудь на землі шукає умилостивлення, здійснюючи за звичаєм чудові жертвопринесення, він волає до Гекати; і велика честь дуже легко залишається з тією людиною, чиї молитви богиня приймає з радістю, і вона дарує їй щастя.
Та велика сила, якою володіла Геката, ймовірно, була причиною того, що згодом вона була змішана і ототожнена з іншими божествами і, зрештою, стала містичною богинею. Оскільки вона була ніби царицею всієї природи, ми знаходимо її, ототожнювану з Деметрою, Реєю. Гекату ототожнювали з низкою інших богинь, включно з Селеною (Місяцем), богинею моря Кратеїдою, богинею таврійських херсонців у Скіфії, колхійською німфою Персеєю, героїнею Іфігенією, фракійськими богинями Бендіс та Котіс, евбейською німфою Майрою, елевсинською німфою Даейрою та бойотською німфою Геркіною (Герциною). Про Гекату як про царицю ночі іноді говорили, що у своєму темному вигляді вона була богинею Місяця, як Артеміда – зростаючим місяцем, а Селена – повним. Будучи мисливицею і захисницею молодості, вона співвідносилася з Артемідою. І як богиня Місяця, вона вважається містичною Персефоною. Фундамент ототожнень з Деметрою і Персефоною міститься в гомерівському гімні Деметрі. Згідно з цим гімном, Геката була, крім Геліоса, єдиним божеством, яке зі своєї печери спостерігало викрадення Персефони. Спочатку в давньогрецькій міфології богиня не була негативним персонажем. Вона уособлювала архетип Богині-Матері і була відома як Геката Куротрофос “годувальниця дітей”, Геката Сотейра “рятівниця”. Пізніше, з розвитком культу Афродіти, Афіни, Діани та інших богинь, Геката відходить на задній план, опускається дедалі нижче у володіння Аїда, перетворюючись уже на одну з хтонічних богинь його царства та втілюючи собою жах ночі. Як цариця мертвих, вона управляє силами відродження.
Іпостасі Гекати в магії
З факелом у руці вона супроводжувала Деметру у пошуках Персефони; і коли остання була знайдена, Геката залишилася з нею як її помічниця і супутниця. Таким чином, вона стає божеством нижнього світу (Геката Хтонія “земна”). Вона богиня очищення та спокутування. У цій якості вона описується як могутнє і грізне божество, що править душами померлих, яке вночі посилало з нижнього світу всіляких демонів та жахливих фантомів. За переказами, вони мешкали на перехрестях, на гробницях та біля крові вбитих. Сама вона теж бродить з душами мертвих, і про її наближення сповіщає виття супроводжуючих її собак. Покровителька світу мертвих супроводжувала душі покійників у нове місце, сприяючи їхньому переродженню. У цій іпостасі Геката була відома як Прополос (“супутниця”), Пропілея (“брамниця”, “хранителька воріт”). “Хранителька ключів” від підземного світу Геката Клідофора ухвалювала рішення про те, хто з померлих заслужив на блаженне посмертя. Ряд епітетів, даних їй поетами, містять натяки на її жахливу зовнішність. Геката часто зображується або з трьома тілами, або з трьома головами (Триформіс, “трьохтіла”) зі зміями навколо плечей та шиї. Троїстий образ Гекати вказує на її владу над трьома світами: небом, морем та землею. Троїстість Гекати також і про зміни – зміни Місяця, зміни жіночого циклу, зміна віку людини (молодість, зрілість, старість), розуміння минулого, сьогодення та майбутнього.
Але той самий Місяць є Геката як символ її мінливих ликів і самої її сили, що залежить від лику. Бо сила її [Гекати] постає в трьох формах: як молодий Місяць вона вбрана в білі шати й золоті сандалі та тримає палаючі смолоскипи; кошик, що його вона несе, піднявшись високо, означає ріст злаків, підвладний зростанню її світла; повний же Місяць постає як богиня в мідних сандаліях.
Геката Пропілея (“брамниця”) була хранителькою міста, що відвертає зло від його стін і захищає його мешканців. Святилища їй влаштовували не лише при вході в міста та храми інших божеств, а й перед приватними будинками. Невелике святилище богині, встановлене перед дверима будинку або на перехресті, називалося «гекатейон». Маленькі статуї чи символічні зображення Гекати були дуже численні, особливо у Афінах. Люди зверталися до таких Гекатеїв як до оракулів.
Атрибути богині Гекати