Керолл Р. БірбауерАнтитези

Illustration

Вступ

   Читаючи Біблію, ви, безсумнівно, помічали, що Старий і Новий Завіт по-різному уявляють собі Бога. Чи задавалися ви питанням, чому бог старого Завіту являється богом тільки Ізраїлю і не цікавиться язичницькими народами? Чи запитували ви, чому він любить тільки Ізраїль? Чи не здається вам дивним, що бог наказував Ізраїлю вбити тисячі людей, і що він послав ангела смерті винищити тисячі невинних немовлят і дітей у Єгипті? Чи не здається вам настільки ж дивним, що цей бог ревнивий, і ревнивий настільки, що одне з його імен - Ревнивець (Вих. 34:14)? Ці питання бентежать багатьох щирих християн, які читають Старий Завіт. З огляду на те, що і Старий, і Новий Завіт прийнято вважати словом Божим, це стає справжнім парадоксом. Ще збільшуючи збентеження, перекладачі Старого Завіту переклали הוהי як "Господь", а не як власне ім'я "Єгова". Безсумнівно, це було зроблено для того, щоб читач не зміг відрізнити Господа Старого Завіту від Господа Нового.     Щодо Старого Завіту ми повинні вирішити - або пророки, які писали про свого бога Єгову, брехали про нього, або вони говорили про нього правду. Якщо вони брехали про нього, ми не повинні брати до уваги нічого з того, що вони сказали про свого бога, і всі описи діяльності Єгови в Старому Завіті. Якщо вони дійсно говорили правду, ми дізнаємося, що їхній бог Єгова був мстивим тираном, ревнивим, брехливим і таким, що творить зло. У даній статті ми виходимо з того, що вони були правдивими.    У другому столітті благовісник Маркіон побачив цю проблему і зайнявся нею. Іудео-християнська більшість енергійно протистояла його поглядам. Це спричинило велику найбільший розкол в історії християнства, але він був настільки добре прихований християнськими істориками, що пізніше тільки мало хто знав про нього. Завдяки зростанню освіти і сьогоднішньої доступності інформації прихована історія починає виходити на світ. Сьогодні багато християн, читаючи Старий і Новий Завіти, переконуються в протиріччі між Єгоговой і Отцем Небесним. Виникає питання, чи є єврейський бог Єгова і Отець Небесний - одним і тим самим Богом? Чи може Бог бути одночасно і благим, і злим? Метою нашої статті є привернути увагу читачів до тих уривків Біблії, які однозначно вказують на протиріччя (антитези) між єврейським богом Єговою та Отцем Небесним, Богом Ісуса. Ці "антитези" очевидні й не мають нестачі в прикладах насторінках нашої Біблії. Я присвятив служінню понад двадцять років, перш ніж прийняв рішення більше не займатися апологіями і виправданнями поганої поведінки Єгови і почав шукати рішення цієї дилеми. Тепер, після кількох років серйозного вивчення і дослідження цього парадокса, я представляю результати своїх зусиль на суд читачів.

Illustration

Парадокс богів

   Багато уважних християн, які серйозно читають Біблію, помічали, ймовірно, що образ Бога в Старому Завіті повністю відмінний від образу Бога Ісуса в Новому. Багато лідерів сучасного християнства або закривають очі на цю проблему, або заявляють, що її не існує. Дехто дійшов до своєрідного виверту, такого, як "прогресивне одкровення". Однак це не вирішує проблеми. Це протиріччя викликало чимало розбіжностей і серед християн другого століття.    У той час у християн ще не було канону Нового Завіту, і більшість із них користувалися єврейськими писаннями. Це стало причиною прив'язаності до понять іудейської релігії. Християнство на той час було не більше ніж "течією Ісуса", пов'язаної із з іудаїзмом. Сенс заклику апостола Павла полягав у тому, що християнство - не частина іудаїзму; через це йому довелося зіткнутися з опозицією деяких християн. Навітьапостоли Яків і Петро не хотіли відмовлятися від іудейських вірувань і звичаїв. Деякі історики говорили, що, якби не Павло, християнство розчинилося б в іудаїзмі уже в середині першого століття.   Коли Павло помер, християнство знову зблизилося із законами і ритуалами іудаїзму. Але вже на початку другого століття благовісник Маркіон склав перший канон Нового Завіту. Єврейські писання не були приєднані до цього Нового Заповіту. Це змусило лідерів іудео-християнства піднятися на захист іудейської спадщини. Конфлікт вилився в один із найбільших розколів у християнській історії.   У цей період іудео-християни привласнили собі найменування "православних" і об'явили себе єдиними істинними християнами. Вони вважали "єретиками" всіх, хто не погоджувався з їхніми думками. Але на той час у "православної" партії ще не було канону Нового Завіту, як опори для її претензій на "православність". Спочатку вони користувалися єврейською Біблією і деякими творами першого століття. Документальних свідчень існування відомих нам сьогодні чотирьох Євангелій раніших 180 року, коли про них уперше згадує Іриней, не має. Він прийняв ці чотири Євангелія, кажучи, що "має бути чотири Євангелія, оскільки є чотири вітри". Ці Євангелія були відредаговані і спотворені "православною" партією в другому і третьому століттях і стали Євангеліями нашего Нового Завіту.     Найперший канон Нового Завіту був розроблений Маркіоном і став відомий уже в 144 році. Він містив тільки одне Євангеліє, яке так і називалося - "Євангеліє", разом ізвже відомими посланнями Павла: Галатам, 1 і 2 Коринтянам, Римлянам, 1 і 2 Фессалонікійцям, Лаодикійцям (наше Ефесянам), Филиппійцям, Колосянам і Филимону. У ньому не було послань Тимофію і Титу. Ці послання стали відомими близько 160 року, майже через століття після смерті Павла.    Деякі історики стверджували, що в другому столітті редактор або редактори "православних" переконань узяли Євангеліє Маркіона і переписали його, доповнивши деякими ранніми розповідями про Ісуса, а для достовірності назвали Євангелієм від Луки. Потім його було присвячено Феофілу, єпископу Антіохії в 140 - 160 роках. Редактор Луки визнає, що запозичив відомості з попередніх творів та усної традиції (Лк. 1:1-4).    До канону Маркіона входив коментар, що називався "Антитези". Його "Антитези" є найбільш раннім свідченням цього слова в християнській літературі. Щоб спростувати роботу Маркіона, "православні люди", сформувавши так звану "кафолічну" (вселенську) церкву, перейшли до нападу. Уже 180 року в них було чотири Євангелія, хоча повний канон Нового Завіту з двадцяти семи книг не був складений аж до 397 року. У цей час до канону було приєднано єврейські писання, і все разом отримало назву "Свята Біблія". Ця "Свята Біблія" поділялася на дві нерівні частини - Старий Завіт і Новий Завіт. Так іудаїзм був інкорпорований у християнство, а результатом стало іудейське християнство.    Найбільше дратувало панівну церкву вчення Маркіона про те, що бог Ізраїлю не був Отцем Небесним, Богом Ісуса. Щоб зміцнити свої позиції проти Маркіона, вони виступили з 1 Тимофія і приписали його Павлу. Це послання засуджувало все вчення Маркіона, нібито його спростовував сам Павло. У ньому вжито слово "антитези":  

О, Тимофію! бережи віддане тобі, відвертаючись від негідного марнослів'я і перекосів (αντιθεσεις) лжеіменного знання (γνωσις)

1Тим. 6:20

    Одним розчерком пера "православні люди" засудили вчення Маркіона "авторитетом Павла" і затаврували його як "гностика" і "єретика". Майже всі віронавчальні положення1 Тимофія ідентифікуються з антимаркіонітською полемікою другого століття. Багато дослідників вважає, що Тимофію і Титу вийшли з-під пера редактора Луки і Діянній. Якщо це справедливо, їх так само слід датувати періодом 140 - 160 років, коли Феофіл був єпископом Антіохії (Лк. 1:3; Дії 1:1).   Благовісник Маркіон був не гностиком, як заявляли "православні люди", а пречудово підготовленим проповідником. Він займався євангелізацією язичників у підпорядкованих Риму країнах, особливо навколо Середземного моря. У нього було більше звернень, ніж у будь-якого іншого благовісника другого століття. Історія відкриває нам, що до третини христиан у цих країнах були навернені Маркіоном і стали його послідовниками. Він був прекрасно начитаний у Писанні. Навіть противники визнають, що він був освіченою людиною. Для Маркіона Павло був зразком і вчителем, він вважав, що Павло був єдиним і апостолом, який справді розумів Ісуса.    До завдань цієї статті не входить розгляд усіх вірувань і вчень Маркіона; ми займатимемося тільки його "Антитезами". На жаль, Новий Заповіт і Антитези Маркіона не перенесли руйнівних зусиль "православних людей". Однак вони написали про Маркіоне достатньо, щоб ми дізналися, що Антитези протиставляли єврейського бога Єгову і Отця Небесного, Бога Ісуса.

"Антитези"

Illustration

Антитези Маркіона починалися з цитати Євангелія 3:43-44

Немає доброго дерева, яке приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий, бо всяке дерево пізнається за плодом своїм, бо не збирають смокв із терну і не знімають винограду з чагарнику.

Лк. 6:43-44

Потім він цитував:

Я утворюю світло і творю темряву, роблю мир і створюю лиха; я, Єгова, роблю все це.

Ісая 45:7

   Маркіон вважав Єгову творцем темряви і зла, представленим поганим деревом, а добре дерево, що приносить добрий плід, представляло Отця Небесного, Бога Ісуса. Для цього у Маркіона були прекрасні докази. Він повністю засновував свої докази на Писанні, порівнюючи розкриту в ньому природу єврейського бога Єгови з природою Бога Ісуса і демонструючи, що ці природи протилежні. Це протиріччя - існує реально і стає очевидним, якщо уривки Старого Завіту порівняти з відповідними уривкамиід уривками Нового. Між єврейським племінним божеством і Богом Ісуса є протиріччя. Воно цілком очевидне і непримиренне.   Наступні тридцять п'ять положень Антитез повністю засновані на записах Ветхого Завіту про ставлення Єгови до Ізраїлю та інших народів і його вчинків. Ми вважаємо, що писання пророків Єгови гідними довіри і користуємося ними в тому вигляді, як вони находяться в Старому Завіті. Потім ми порівнюємо ці твердження з тим, що написано в Новому Завіті про Отця Небесного. Це дає змогу показати реально існуючі протиріччя (αντιθεσεις) між богом Ізраїлю і Отцем Небесним, Богом Ісуса.

Тридцять п'ять положень Антитез

І створив Єгова-бог людину з праху земного, і вдув в обличчя її дихання життя, і стала людина душею живою

Бут. 2:7

    Єгова створив Адама за своїм образом і подобою. Адам не "впав", як вважає більшість християн, оскільки його непослух Творцю, що зробив його розумом і знанням подібним до богів, не був падінням. Єгова сказав у раді богів:

Ось, Адам став як один із нас, знаючи добро і зло; і теперь як би не простягнув він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не скуштував, і не став жити вічно

Бут. 3:22

 Після цього Єгова вжив заходів, щоб обмежити тривалість життя людини:

І сказав Єгова не вічно духу моєму бути нехтуваним людьми; бо вони плоть; нехай будуть дні їхні сто двадцять років.

Бут. 6:3

  Він визнав свою помилку і розкаявся:

І розкаявся Єгова, що створив людину на землі, і засмутився в серці своєму.

Бут. 6:6

Він зрозумів свою помилку, коли побачив, що створені ним люди відображають його власну природу. Написано: 

І побачив Єгова, що велике розбещення людей на землі, і що всі думки і помисли серця їхнього були зло у всякий час

Бут. 6:5

Можна сказати, що створена Єговою людина виявився "тріскою від колоди". Тут антитеза полягає в тому, що Бог-Отець за допомогою Ісуса Христа створює в нас нову природу. За допомогою Христа ми зодягнулися в нового, який оновлюється в пізнанні за образом Того, Хто створив його" (Кол. 3:10). Бог-Отець створює
у нас нову природу, щоб протистояти природі, отриманій нами від творця.
2. Єгова поширює свою любов тільки на Ізраїль, тоді як Отець Небесний любить весь світ (Втор. 7:7 і 8; Ін. 3:16). Єгова наслав на єгиптян свого ангела смерті і убив тисячі невинних немовлят і дітей (Вих. 11:5 і 6; 12:29 і 30). Одного разу він наказав ізраїльтянам: 

Отже, вбийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, які пізнали чоловіка на чоловічому ложі, вбийте

Чис. 31:17

 Ісус сказав: 

Пустіть дітей і не перешкоджайте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне

Мф 19:14

Ісус любив дітей, а Єгова вбивав їх. Щороку юдеї з великою радістю святкують вбивство цих дітей Єговою.
Вони називають це Великоднем.

Я Єгова, бог твій, бог-ревнивець, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду, що ненавидять мене, і що творить милість тисячам тих, хто любить мене і дотримується заповіді моїх.

Вих. 20:5 і 6; російський Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.

3. Якщо ми повіримо тому, що Єгова говорить тут, його мстива ненависть простягається набна три або чотири покоління, тоді як його любов - тільки на одне покоління люблячих його. Це показує, що його ненависть втричі й учетверо більша за його любов! Його любов зумовлена тільки до Ізраїлю (Втор. 7:6 і 7), але любов Бога-Отця безумовна, і Він любить весь світ (Ін. 3:16).4. Єгова наказав Мойсею отримати у фараона дозволу віддалитися з ізраїльтяни нами на три дні в пустелю, щоб принести жертву своєму богові (Вих. 5:3). Це було брехнею, оскільки Єгова планував назавжди вивести свій народ з Єгипту в землю обітовану. Як щодо "не лжесвідчи" (Вих. 20:16)? Єгова бреше, але Богу Нового Завіту -"неможливо збрехати" (Євр. 6:18).5. Єгова вводив в оману своїх пророків (Єр. 4:10 та Єз.14:9) Однак Ісус сказав про Отця: "слово Твоє істинне" (Ін. 17:17). "Бо всі обітниці Божі в Ньому "так" і в Ньому "амінь", - на славу Божу, через нас" (2Кор. 1:20). Отже, згідно з Біблією, Бог, Який не може брехати, безумовно не той самий, хто вводить в оману і бреше.6. Першу брехню, про яку ми знаємо, Єгова сказав ще Адаму в раю: 

а від дерева пізнання добра і зла, не їж від нього, бо в день, у який ти скуштуєш від нього, смертью помреш

Бут. 2:17

Адам з'їв від древа і не помер того ж дня, але прожив ще дев'ятсот тридцять років і народив синів і дочок (Бут. 5:4 і 5). Фундаменталісти складають про нього різноманітні небилиці!
7. Щось дуже цікаве міститься в 3 Книзі Царств: 

І сказав Міхей: вислухай слово Єгови: я бачив Єгову, що сидить на престолі своєму, і все воїнство небесне стояло при ньому, праворуч і ліворуч від нього, і промовив Єгова: Хто б схилив Ахава, щоб він пішов і впав у Рамофі Галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше; і виступив один дух, став перед обличчям Єгови, і сказав: Я схилю його. І сказав йому Єгова: чим?

3Цар. 22:19-21

    Цей уривок продовжується словами: 

Він сказав: Я вийду і зроблюсь духом неправдивим в устах усіх пророків його. Єгова сказав: ти нахилиш його і виповниш це; піди й зроби так. І ось, тепер попустив Єгова духа брехливого в уставсіх цих пророків твоїх; але Господь прорік про тебе недобре

3Цар. 22:22 і 23

Це дуже детальна розповідь про те, як Єгова і його рада, "початки і влади", співбралися і склали змову проти царя Ахава. Весь уривок нагадує сходку мафіозі, які обговорюють, як убити свою жертву. Єгова знову підтверджує заяву, що він творець зла.
8. Єгова також збудив фарисеїв, які подібним чином обговорювали смерть Ісуса; він 

засліпив їхні очі й скам'янив їхнє серце, щоб не побачили очима, і не зрозуміли серцем, і не звернулися

Ін. 12:40; російський Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.

 Унаслідок чого фарисеї, перебуваючи під впливом Єгови і, використовуючи його Закон, склали план, як убити Ісуса. Навпаки, Ісус сказав: 

Син Людський прийшов не губити душі людські, а рятувати. І пішли в інше селище

Лк. 9:56

9. Єгова наслав злого духа на царя Саула, щоб він зненавидів Давида і спробував вбити його (1Цар. 18:10). Але Бог Ісуса дає нам Святого Духа без міри. Плоди Його Духа це "любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, возтримання" (Гал. 5:22).10. Єгова ненавидів своїх ворогів і вбивав їх. Навпаки, Ісус сказав:

любіть ворогів ваших, благотворите тим, хто ненавидить вас

Лк. 6:27

11. Єгова озлобив серце фараона, щоб він не дозволив ізраїльтянам піти. Це було зроблено для того, щоб завдавати єгиптянам дедалі більших і більших страждань (Вих. 9:12). Але коли Ісус побачив хвороби і страждання людей, 

Він зглянувся над ними, що вони були виснажені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря

Мф. 9:36

12. Єремія, молячись Єгові, називає його обманщиком, оскільки він "тільки спокушав народ цей і Єрусалим, кажучи: "мир буде у вас"; а тим часом меч доходить до душі" (Єр. 4:10; російський Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.). "Я Єгова. І якщо пророк буде спокушений і скаже слово так - я, Єгова, спокусив цього пророка" (Єз.14:9; російський Синодальний переклад потворений. - прим. пер.). Навпаки, "милість і істина відбулися через Ісуса Христа", Який сказав про Отця: "слово Твоє є істина" (Ін. 1:17 і 17:17).13. Закон Єгови встановлює, що той, хто впав у перелюбство, має бути відданий смерті (Лев. 20:10). Ісус сказав жінці, спійманій у перелюбстві: "Я не засуджую тебе; йди і надалі не гріши" (Ін. 8:11).14. Сорок дві дитини дражнили Єлисея, називаючи його "плішивим", і він прокляв їх ім'ям Єгови, який потім послав із лісу двох ведмедиць, що розтерзали їх. Єдиний- але їхній злочин полягав у тому, що вони сказали правду: Єлисей дійсно був лисий (4Цар. 2:23 і 24). Навпаки, Ісус сказав: 

благословляйте тих, хто проклинає вас, благотворите тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто ображає вас, і за тих, хто гонить вас

Мф. 5:44

15. Один ізраїльтянин був убитий через суботу Єгови; він збирав хмиз для вогнища, щоб його дружина змогла приготувати їжу для сім'ї. Це безглузде вбивство демонструє, що рирує жорстокість Закону Єгови, який не знає жалості (Чис. 15:32-35). 

Той, хто відкинув закон Мойсея, за двох або трьох свідків, без милосердя карається смертю

Євр. 10:28

Навпаки, Писання говорить про Бога Ісуса: "Бог, багатий милістю" (Еф. 2:4). Єврейський Бог нещадний, тоді як Бог Ісуса багатий на милість.16. Єгова НЕ був всезнаючим, оскільки йому довелося покликати Адама: "Де ти?"(Бут. 3:9). Йому довелося питати в Каїна, де Авель, і в Авраама, де його дружина Сарра, хоча вона перебувала поблизу, у наметі (Бут. 4:9 і 18:1 і 9). Йому довелося особисто зійти в Содом, щоб на місці переконатися, що все так погано, як він чув (Бут. 18:21). Єгова не знав, що відбувалося, поки не переконався особисто; його передбачення майбутніх подій було слабким. Бог-Отець знає прийдешні події, навіть якщо Ісус чогось не знав (Мф. 24:36). Бог-Отець - усе __________Знання, а Єгова - ні.17. Єгова вчив ізраїльтян любити своїх ближніх і ненавидіти ворогів, але Ісус сказав:

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, благотворіть тих, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто ображає вас і переслідує вас, нехай будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних

Мф. 5:44 і 45

 Ісус сказав, що Отець Небесний любить своїх ворогів і милостивиться до них. Старий Заповіт повідомляє прямо протилежне про Єгову, який ненавидів своїх ворогів і часто вбивав їх.

Illustration

18. Єгова наслав на свій народ отруйних змій, і багато хто загинув. Це стало покаранням, за те, що вони говорили проти нього (Чис. 21:6). Також коли ізраїльтяни були незадоволені манною:

гнів Єгови розгорівся на народ, і вразив Єгова народ вельми великою виразкою

Чис. 11:33 і 34

Ця виразка стала проявом гніву Єгови. Зі злості він послав ізраїльтянам зараженених перепелів, і багато хто з них помер (). Ці злочини були здійснені не Гітлером, Пол Потом або Саддамом Хуссейном, а Єговою, богом Ізраїлю. Ісус сказав:

Чи є між вами такий чоловік, який, коли син його попросить у нього подав би йому камінь?

Мф.7:10

Бог-Отець благотворить, а не насилає зло, як Єгова.
19. Єгова хвалиться, що він - творець темряви (Іс. 45:7); він розпростер темряву над землею Єгипту, але про Бога Нового Завіту сказано: 

Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви

1Ін. 1:5

Це знову показує, що творець темряви Єгова не був і не міг бути Отцем Небесним, у Якому "немає ніякої темряви".
20. Згідно із Законом Мойсея слід було приносити клятви, але Ісус сказав: 

Ще чули ви, що сказано древнім: не переступай клятви, але виконуй перед Господом клятви твої. А Я кажу вам: не клянись зовсім <...> Але нехай буде слово ваше: так, так; ні, немає; а що понад це, то від лукавого

Мф. 5:33 і 37

Чи справді Ісус сказав, що клятви, яких вимагає Єгова, вказують на нього, як на лукавого?21. У Нагірній проповіді (Мф. 5) Ісус навчає всупереч Закону Мойсея щонайменше в шести випадках. Один із них - "око за око, і зуб за зуб" (Лев. 24:20 і Мф. 5:38-39); Ісус сказав: "не опирайся злому". Новий Завіт вчить не мститися: 

Нікому не відплачуйте злом за зло, але печіться про добро перед усіма людьми

Рим. 12:17

 а Єгова завжди шукає помсти!22. Ісус сказав про Отця: "Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні обличчя Його не бачили" (Ін. 5:37). Іоанн сказав: "Бога не бачив ніхто ніколи" (Ін. 1:18; 1Ін. 4:12). Єгову, якщо вірити Старому Заповіту, бачили і чули кілька разів: "І говорив Єгова з Мойсеєм віч-на-віч, немов би говорив з говорив хто з другом своїм" (Вих. 33:11). Мойсей також бачив його. Єгова був видимий, але Бог-Отець є Дух незримий.23. "Не їжте ніякої мертвечини; іноземцю, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, бо ти народ святий у Єгови, бога твого" (Втор. 14:21). Згідно з Єговою, ізраїльтяни не повинні їсти ніякої зіпсованої їжі, але віддавати або продавати її прибульцям і мандрівникам; Ісус сказав: "як хочете, щоб із вами чинили люди, так і ви чиніть із ними" (Лк. 6:31).24. Єгова насилав на людей проказу (Чис. 12:10), а Ісус зціляв прокажених (Лк. 17:12 и 13).25. Єгова покликав пророка Ісаю і доручив йому ввести ізраїльтян в оману і примусити їх згрішити, щоб потім покарати їх за цей гріх (Іс. 6:9-11). Він також сказав Єзекіїлю: "Я Єгова. І якщо пророк буде спокушений і скаже слово так - я, Єгова, спокусив ___________ цього пророка" (Єз. 14:9; російський Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.), але Ісус покликав апостола Павла, щоб "відкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога" (Дії 26:18). "Наречеш Йому ім'я Ісус, бо Він врятує людей Своїх від гріхів їхніх" (Мф. 1:21). Єгова примушує людей згрішити, тоді як Ісус рятує людей від їхніх гріхів.26. "Хто є цар слави? - Єгова міцний і сильний, Єгова, сильний у брані" (Пс. 23:8). Для ізраїльтян Єгова був богом війни, він вів їх у битви і наказував винищувати тисячі людей тільки тому, що вони не були ізраїльтянами. Але Бог Ісуса і Павла - "Бог миру" (Рим. 15:33 і 16:20; 2Кор. 13:11; Фил. 4:9). Ісус був миротворцем, і Його служителі були миротворцями жителі не билися за Нього (Ін. 18:36).27. "Я Єгова, це - моє ім'я, і не дам слави моєї іншому" (Іс. 42:8). Ісус, мій Отцю, сказав: "І нині прослав мене Ти, Отче, у Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе перед буттям світу" (Ін. 17:5); "славу, що Ти дав Мені, Я дав їм: нехай будуть єдині, як Ми єдині" (Ін. 17:22). Ревнивий Єгова (Вих. 34:14) не віддасть своєї слави. ви іншому, але Отець Небесний дав Свою славу Ісусу (Ін. 17:5). Антитеза тут дуже ясна.28. Мойсей послав дванадцять спостерігачів, щоб розвідати землю обітовану, і, коли вони повернулися, десять із них дали правдивий звіт, кажучи, що дуже небезпечно вторгатися в країну, населену гігантами, що їхні міста добре укріплені і приготовані до війні. За цей правдивий звіт проти них запалав гнів Єгови. Єгова визнав його сумнівним, його здатності виграти битву і вмертвив десятьох наглядачів. Потім "слава Господня" з'явилася в скинії зборів усім синам Ізраїлевим", показуючи схвалення вбивства десяти спостерігачів за те, що вони сказали правду (Чис. 14:6-10). Цікаво зазначити, що з тих самих причин, про які говорили десять наглядачів, вторгнення було на час відкладено. Антитеза така, що Єгова вбивав людей, тоді як Ісус сказав: "Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати" (Лк. 9:56).29. "Коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго або поганого, Якова я полюбив, а Ісава зненавидів" (Рим. 9:11 і 13; Мал. 1:2 і 3). Єгова зненавидів Ісава ще до його народження, до того, як він зробив що-небудь добре чи зле. У Новому Завіті немає жодного вірша, який говорить або хоча б натякає, що Отець Небесний може ненавидіти кого б то не було. Про Нього сказано: "Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всякій скорботі нашої, щоб і ми могли втішати тих, хто перебуває у всякій скорботі, тією втіхою, якою Бог втішає нас!" (2Кор. 1:3 і 4); "Бог є любов, і той, хто перебуває в любові перебуває в Богові, і Бог у ньому" (1Ін. 4:16).30. Єврейська Біблія описує кілька випадків, коли Єгова ухвалював рішення і пізніше каявся в них. Ось лише деякі: "І розкаявся Єгова, що створив людину на землі, і засмутився в серці своєму"(Бут. 6:6);"І було слово Єгови до Самуїла таке: Шкодую, що поставив Я Саула царем, бо він відвернувся від мене і слова мого не виконав" (1Цар. 15:10 і 11);"І побачив бог діла їхні, що вони відвернулися від лихого шляху свого, і пошкодував бог про лихо, про яке сказав, що наведе на них, і не навів" (Іона 3:10);"І Єгова розкаявся у злі, яке думав зробити народу своєму" (Вих. 32:14; рос. Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.).Отець Небесний не припускається помилок або промахів, і Йому нема в чому каятися. Помиляється Єгова, але не Отець Небесний.31. Ісус обрав дванадцять апостолів. Усі вони були наставлені в іудейській релігії, знали, як поклонятися і молитися своєму богу Єгові. Але Ісус змінив це, сказавши: "Моліться ж так: Отче наш, що є на небесах!" (Мф. 6:9). Чому Ісус змінив адресата молитви? У Євангелії Ісус молиться кілька разів, і не тільки Сам звертає Свої молитви до Свого Отця Небесного, але й нас вчить чинити так само. Молячись Отцю Небесному, Ісус називає Його "єдиним істинним Богом" (Ін. 17:3). Ісус ніколи не молився Єгові, оскільки той не був єдиним істинним Богом. Павло підтверджує це, кажучи: "але в нас один Бог Отець, з Якого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, Яким усе, і ми Ним" (1Кор. 8:6).32. Коли Ісус розмовляв із самарянкою біля колодязя Якова, вона сказала Йому: "Отці наші поклонялися на цій горі, а ви кажете, що місце, де повинні поклонятися, находиться в Єрусалимі" (Ін. 4:20). Дуже цікава відповідь Ісуса: "Ісус каже їй: повір Мені, що настає час і настав уже, коли і не на горі цій, і не в Єрусалимібудете поклонятися Отцю; але справжні шанувальники будуть поклонятися Отцю в дусі та істині, бо таких шанувальників Отець шукає Собі" (Ін. 4:21 і 23; вірш 22 є пізнішою вставкою. - прим.пер.). Її батьки поклонялися золотому тільцю на горі Гаризим, а іудеї поклонялися Єгові в Єрусалимі. Ісус сказав, що Отцю Небесному не поклоняються ні в одному з цих місць. Він сказав це дуже ясно; Отець Небесний - це не золотий тілець і не Єгова.33. Писання говорить нам, чому юдеї відкинули Ісуса: "тому що не могли вони вірити що, як ще сказав Ісая, він (Єгова) засліпив їхні очі і скам'янив їхнє серце, щоб не побачили очима, і не зрозуміли серцем, і не навернулися" (Ін. 12:39-40; рос. Синодальний переклад спотворений. - прим. пер.); бог юдеїв засліпив їх, щоб вони не змогли увірувати в Ісуса. Павло сказав: "ніхто з влади цього віку не пізнав, бо якщо би пізнали, то не розіп'яли б Господа слави" (1Кор. 2:8). Єгова був богом іудейського світу (еона), і Павло сказав про нього: "бог цього віку засліпив уми, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа" (2Кор. 4:4). Ісус сказав, що Його служінням було відкрити очі сліпим і повернути їм зір, благовістя Павла мало "відкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла" (Дії 26:18).Виникає питання, навіщо Єгова засліпив юдеїв, якщо Ісус був його сином і його обітованим Месією?Ісус сказав: "Нині суд світу цього; нині князь світу цього буде вигнаний геть" (Ін. 12:31). І ще: "іде князь світу цього, і в Мені не має нічого" (Ін. 14:30). Також і Павел сказав: "бог цього віку засліпив уми невіруючих" (2Кор.4:4).Зауважте: я прекрасно обізнаний про поширене вчення, нібито "князь світу цього", про якого говорить Ісус, і "бог віку цього", якого згадує Павло, це сатана.Застосувати таке тлумачення до цих віршів дуже важко. Біблія ніде не говорить, що сатана це бог або правитель світу. Світ, до якого зверталися і Ісус, і Павло, був __________іудейским світом, у якому богом і правителем був Єгова. Християни заявляли, що вони монотеїсти, але, визнавши сатану богом, вони виявилися б політеїстами!Вкрай непослідовно було б вірити у всемогутність Бога і в той же час вірити, що сатана - це інший, бог-суперник, здатний подолати наміри Бога-Отця. Те, що Ісус сказав в Ін. 12:31 і 14:30, Він сказав про Єгову і його раду, тих самих "началах і владах", владиках іудейського світу, яких незабаром належало скинути.Апостол Павло підтверджує це, коли пише: "винищивши вченням те, що було про нас рукописом, що було проти нас, і Він узяв його від середовища і пригвоздив до хреста; віднявши сили у началів і влад, владно піддав їх ганьбі, восторжествувавши над ними Собою" (Кол. 2:14 і 15). Зіткнення, про яке тут говорить Павло, стає зрозумілим, якщо ми визнаємо той факт, що Біблія показує Єгову як бога ангелів і голову ради богів, відомих як "начала і влади" або "князі ангельські". Єгова заявляє, що він "бог богів" (Нав. 22:22). Однак із Писання ми знаємо, що Єгова просто ангел (Вих. 2:2 і 4; Деян. 7:30, 32, 35 и 38). Єгова __________ це ангел, племінний бог євреїв, і тому він не має нічого спільного з Отцем Небесним, Якого явив Ісус.34. Нам кажуть, що ми повинні розглядати Старий Завіт як прогресивне відкровення. Це означає, іншими словами, що з плином часу бог у Старому Завіті розкривається більш повно. Для ненавчених це може прозвучати як гарна апологія, але таку апологію не підтримує сам Старий Завіт. Для прикладу візьмемо останню книгу Старого Завіту: "Я - Єгова, я не змінююся" (Мал. 3:6). Отже, він незмінний! Для кращого підтвердження своєї поганої вдачі Єгова каже: "якщо ви не послухаєтесь і якщо не приймете до серця, щоб віддавати славу імені моєму, каже Єгова Саваоф, то я пошлю на вас прокляття", - і продовжує: "і прокляну ваші благословення, і вже проклинаю, <...> і послід розкидаю на обличчя ваші, послід святкових жертв ваших, і викинуть вас разом із ним" (Мал. 2:2 і 3). Чи можете ви уявити, що Ісус приписав би Отцю Небесному подібну вульгарну заяву?! Будь-яка мисляча людина здатна побачити, що з плином часу Єгова залишається незмінним. Його природа і характер одні й ті самі же на всьому протязі Старого Завіту. Можна зрозуміти, чому Маркіон відкинув Старий Завіт і чому Павло сказав про нього: "розуми їхні засліплені, бо те ж саме покривало (сліпоти- авт.) донині залишається незнятим під час читання Старого Завіту, тому що воно знімається Христом" (2Кор. 3:14). Павло вважав себе служителем Нового Завіту (2Кор. 3:6). Отже, згідно з апостолом Павлом, читання Старого Завіту засліплює і не дає змоги побачити Христа. Ґрунтуючись на твердженні Павла, Старий Завіт неможливо вважати християнським Писанням. Він розповідає про самозакоханого і мстивого ангела, бога війни, який хвалиться тим, що він "Ревнивець" і "творець зла". Ми можемо прийти тільки до одного висновку - Старий Завіт і його бог не можуть мати місця ні в християнській Біблії, ні в християнській вірі. Зрозуміло, чому Маркіон і багато християн минулого не приймали ні Старого Завіту, ні його бога. Старий Завіт від початку не був частиною християнського канону;до Нового Завіту його приєднали іудаїзатори в другому і третьому століттях.35. І останнє - по порядку, але не за значенням. Ісус сказав: "Усе віддано Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, окрім Отця; і Отця не знає ніхто, крім Сина і кому Син хоче відкрити" (Мф. 11:27). Згідно з Ісусом, Отець Небесний не був невідомий у світі, поки Він не відкрив Його. Ісус раз і назавжди встановив і підтвердив, що Отець Небесний не був відомий Старому Завіту. Усе, що ми знаємо про Отця Небесного, мипрочитали в Новому Завіті. Тому Єгова Старого Завіту не був і не міг бути істинним Богом, Отцем Небесним.Чи був Ісус месією Єгови?У пошуках відповіді на це надважливе питання ми повинні звернутися до Нового Завіту і подивитися, чи можна знайти в ньому підстави для вчення, що Ісус це месія Єгови.Чи відповідає Ісус умовам, встановленим Старим Завітом для месії?Ось одне з пророцтв про юдейського месію: "І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена на чолі гір і піднесена буде над пагорбами, і потечуть до неї всі народи"; "І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Єгови, і в дім бога Яковлева, і він навчить нас стежками своїми, і будемо ходити стежками його, бо з Сіону вийде Закон і слова Єгови - з Єрусалима. І буде він судити багато народів, і викриє багато хто племена у віддалених країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої - на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати" (Іс. 2 і Міх. 4).Чи виконав Ісус це пророцтво?1. Хіба всі народи прийшли в Єрусалим і поклонилися Єгові?2. Хіба Закон Єгови був нав'язаний усім народам?3. Хіба Ісус припинив усі війни, так само як і виготовлення та застосування зброї?4. Хіба Ісус військовою силою встановив мир у всьому світі?Ісус не був політичним діячем, Він ніколи не робив нічого з перерахованого в переліку і не прагнув зробити це. Говорячи про владу і релігію Єгови, Він сказав: "Се, залишається вам дім ваш порожній" (Мф. 23:38). Він також сказав: "Виноградна лоза була посаджена поза Отцем, і вона не міцна, вона буде вирвана до свого кореня, вона загине." (Євангеліє від Хоми, 40). Владу Єгови було вирвано і знищено в 70 році н. е. Оскільки християнство юдаїзоване, багато християн моляться про прийдешнє виконання цього пророцтва. Це ніщо інше, як хибна надія, що ґрунтується на пережитках юдаїзму, які проникли в християнську віру і чужі вченню Ісуса.Слово "месія" зустрічається в Новому Завіті всього двічі (Ін. 1:41 і 4:25). Євангелієвід Іоанна в його сучасному стані є результатом спотворення іудео-християнськими лідерами в другому столітті. Вони змінили грецьке слово ХРНΣТОΣ (ｫблагийｻ) на ХРIΣТОΣ (ｫпомазанникｻ), грецький еквівалент єврейського слова ｫмесіяｻ, тим самим перетворивши Ісуса на іудейського месію. Ісус названий ХРНΣТОΣ у деяких грецьких рукописах Нового Завіту четвертого століття. Віряни в той час називалися ХРНΣTIANOI, а не ХРIΣTIANOI, тобто послідовниками Благого, а не послідовниками месії.Поза всяким сумнівом, Ісус ясно відкрив, що прийшов не для того, щоб реформувати і оживити юдаїзм або встановити для Єгови земне царство. Він прийшов не для того, щоб пришити нову латку на старий одяг, не для того, щоб налити нове вино в старі міхи (Мф. 9:16 і 17). Ісус передрік руйнування храму і крах іудаїзму, які мали відбутися ще за життя деяких із Його слухачів. У 70 році це пророцтво виконали римські легіони.Ісус нічого не говорив про Своє повернення для встановлення матеріального царства. ства. Він сказав: "Царство Моє не від світу цього; якби від світу цього було Царство Моє, то служителі Мої подвизалися б за Мене" (Ін. 18:36). Служителі Єгови були войовничими, але, згідно з Ісусом, Його служителі не воїни і не повинні битися. Справжня антитеза!Вражає, що сьогодні більшість християн привчена не бачити парадокса між богом Старого Завіту і Богом Нового. Вони стали ｫіудео-християнамиｻ, які не бачать суперечності у вірі в Бога, Який одночасно і добрий, і злий. Вони постійно вибачають злісні дії Єгови. Павло прямо говорив іудео-християнам у Галатії, що вони "несмислені та спокушені" (Гал. 3:1-3 і 5:4). Він також вважав іудаїзм гноєм (Філ. 3:8).Підбиваючи підсумки цим антитезам, ми дізнаємося, що: Бог-Отець є Любов (1Ін. 4:8 і 16), а ім'я Єгови - "Ревнивець" (Вих. 34:14); "Любов не знає ревнощів" (1Кор. 13:4). Любов і ревнощі не можуть співіснувати в одному Богові. Ісус сказав, що добрі й погані плоди не можуть рости на одному дереві (Лк. 6:43-44). Він також сказав про Свого Бога: "Ніхто не благий, як тільки один Бог" (Мф. 19:17). Але єврейська Біблія стверджує, що Єгова є творцем темряви і зла, що він вельми ревнивий, що він брехав своїм пророкам і винищив тисячі людей, включно з дітьми.Ґрунтуючись на приголомшливих свідченнях Біблії, ми повинні визнати, що бог Ізраїлю - це бог війни і що Отець Небесний - це Бог любові та миру. Ісус - миротворець, а месія юдеїв - воєначальник; тому Ісус не був і не міг бути месією Єгови! Ісус не виконав умов, необхідних, щоб вважатися месією Єгови. Це і не було Його метою і Його прагненням. Ісус не виступав від імені мстивого бога війни, зла, ненависті та ревнощів. Ісус відкрив Свого Бога-Отця, Який був невідомий світові, поки Ісус не явив Його (Мф. 11:27). Тому Отець Небесний і не згадується в Старому Завіті.Благовісник Маркіон написав свої Антитези на основі порівняння цих та інших фактів, що містяться в Старому і Новому Завітах. Сьогодні наші Біблії продовжують демонструвати все ті ж протиріччя між Єговою та Отцем Небесним, і ці протиріччя нерозв'язні.Отже, залишається істина: "Хоча і є так звані боги, або на небі, або на землі, тому що є багато богів і панів багато, - але в нас один Бог Отець, з Якого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, Котрим все, і ми Ним", "але не у всіх таке знання" (1Кор. 8:5, 6 і 7). Труднощі в тому, що нам, християнам, іудео-християнство настільки промило мізки, що ми вже не схожі на тих святих, які "прийняли слово з усією ретельністю, щодня розбираючи Писання, чи точно це так" (Деян. 17:11).Бібліографія:1. Найбільше відомостей отримано зі Старого і Нового Завітів Біблії;2. Історія християнської релігії до двохсот років - Чарльз Уейт;3. Фрагменти забутої віри - G. R. S. Mead; 4. Марціон, Євангеліє чужорідного Бога - Адольф фон Гарнак;5. Єретики - інша сторона християнства - Герд Людеманн;6. Марціон: про реституцію християнства - Р. Йозеф Гофман;7. Маркіон і Новий Завіт - Джон Нокс;8. Марціон - Роберт Сміт Вілсон;9. Єретики - Вальтер Нігг;10. Божественна любов і творення зла - Рей Ембрі;11. Schaff-Herzog Encyclopedia of Religious knowledge;12. твори Деніела Махара були великою підтримкою;13. ми не згадуємо багато інших джерел, використаних у цій роботі.
Ваш Коледж Марама 

Ми в соціальних мережах

Ми в соціальних мережах